SIAC

Каждый Человек значим, уникален, необходим и незаменим
08/17/17 09:31:40
 
Главная
 
 
Главное меню
Главная
О нас
Проекты
Документы
Статьи
Аналитические материалы
Это любопытно
Контакты
Партнеры
Видео материалы
Голосование
Нравится ли вам сайт
 
Аналитические материалы
ЧТО ТАКОЕ СИСТЕМНЫЙ КРИЗИС
 
Статьи
Майдан - Житлово-комунальна проблема - загроза національній безпеці України
 
Это любопытно
ЖАЖДА ИДЕОЛОГИИ
 
Ссылки

Валентин Барзинський:
 „ ЯКЩО ЛЮДИНА ПОПЕРЕДЖЕНА – ВОНА ОЗБРОЄНА”

 

Поява книжкової серії, що складається з десятка романів і належить перу одного автора – завжди подія. А якщо додати, що жанровий вимір серії “Центуріон” – політичний детектив, за мотивами якого вже заплановано зйомки багатосерійного пригодницького фільму, якщо згадати, що автор – розвідник з тридцятирічним досвідом, полковник, який побував у тривалих та короткочасних відрядженнях у тридцяти п’яти країнах світу, то інтерес читачів до цієї події виглядатиме цілком природно. Отже, перше питання Валентину Барзинському про „його університети”...

 

-  Вже вісім років, як я вийшов у відставку. Думаю, що все можливе “по службі” зробив. Отримання, аналіз, препарування, реалізація інформації, - ось ті сфери, у яких я працював. Тому  для мене природно і зараз займатися інформацією та новітніми технологіями. Маючи за спиною інженерну освіту, закінчив також кілька спеціальних навчальних закладів.

 

- Чому Вас навчали у цих закладах? Що Ви вмієте як представник досить екзотичної професії розвідника? Стріляти, керувати різними марками автомашин, розмовляти на фарсі, видобувати інформацію якимись особливими методами?

 

- На додачу до всього того, що ви згадали, ми дуже ретельно  вивчали країнознавство, займалися мовною та економічною підготовкою, оперативною психологією. Плюс інтерпретація названих дисциплін у специфічному аспекті, саме в якому можете здогадуватися самі. Багато часу було вітрачено для самовдосконалення. Повинен сказати, що всі ці предмети нам викладали видатні спеціалісти, імена яких мало хто знає. Багато попрацювавши у країнах Сходу, наприклад біля чотирьох років Афганістані, неодноразово бував у Пакістані, Ірані, Турції, я з особливою цікавістю ставлюся до різноманітних процесів політичного та економічного характеру, які відбуваються саме у цьому регіоні. Можна з певністю стверджувати, що нині ми спостерігаємо зіткнення двох цивілізацій, цей регіон ніби водорозділ, що ділить світ навпіл. Сьогодні Середній та Близький Схід є наглядними проявами зіткнення інтересів двох протилежних світів.

 

-              У вас типова слов’янська зовнішність. Яким же чином ви вели зовнішню розвідку саме у країнах Сходу?

 

-              Не треба змішувати роботу різних ліній розвідки. Якщо йдеться про нелегальну розвідку, то звісно, підшукують людей відповідної зовнішності. Я ж приїздив у ці країни як персона, яка з точки зору розвідки прямо не проявляється. З іншого боку, майже за чотири роки моєї роботи в Афганістані, компетентні служби інших держав мали усі можливості неодноразово сфотографувати мене та з’ясувати про мою особу все, що їх цікавило, але в межах того, що змогли, оскільки працював радником розвідувальних підрозділів партнерів. Але ж, як відомо багатьом, мистецтво розвідника полягає не у тому, щоб сховати свою зовнішність, а у тому, щоб отримати необхідну інформацію та її ефективно використати. Більше того, коли робота йде на партнерському рівні, то навіть спецслужби іншої країни тобі допомагатимуть. Усе залежить від того, які завдання поставлені керівництвом. Одна справа якщо ми прагнемо нанести захистити власні інтереси у певній країні. Зовсім інша – якщо ми разом працюємо над вирішенням спільних проблем чи завдань – наприклад, ведучи боротьбу з міжнародним тероризмом.

 

- Що ж спонукало вас написати детективну серію з десяти книжок?

 

- Я очолюю “Системний інформаційно-аналітичний центр” – СІАЦ (м.Київ, Україна), який займається роботами у дуже цікавій сфері технологій енергоінформаційного характеру. Створивши лабораторні установки, провівши численні досліди та експерименти, знайшовши практичне застосування цим технологіям, вчені та фахівці, що співпрацюють з нами, дійшли висновку, що вони можуть бути використані проти людства. Звідси наше сьогоднішнє завдання – не віддавати „ключа”, хоча інтерес до цих технологій дуже високий і з боку внутрішніх, і з боку зовнішніх „інвесторів”. Водночас ми зіткнулися з великою кількістю проблем, на яких саме сьогодні слід концентрувати увагу  влади та населення. І книги є нашою спробою донести деякі знання, які ми маємо, до якнайширших верств. Бо якщо людина попереджена, то вона озброєна щодо тих агресій, якими на неї можуть впливати.

 

- Йдеться про якісь нові види зброї, яку можуть використовувати терористи?

 

-              І про це зокрема. Такі види зброї, як біотропна, біологічна чи психотронна, сьогодні вимальовуються як загроза усьому, що існує на Землі.  Ні для кого не секрет, що Україна нині на першому місці в Европі по епідеміям СНІДу та сухот. По темпах цих епідемій нас випереджає тільки Африка. Виникає питання: як з цим боротися, у який спосіб? Можна впевнено стверджувати, що ці та подібні їм речі  загрожують нашому існуванню. Чи знають наші люди, що герпес – сьомий та восьмий – вже вільно блукає територією України? Це ті “дрібні хижаки”, що поступово знищують нашу імунну систему. Вона стає дедалі слабшою, а ми піддаємось вірусним атакам, які  відбуваються щосекунди, щомиті, на усіх рівнях. Друге, що спонукало до написання цих книжок, це положення України між Сходом та Заходом. Ми є своєрідним буфером, який має дуже велике значення для подальшої долі усього світу. Ця територія може використовуватися як своєрідний полігон. Ми від цього зовсім не застраховані. Внаслідок ослабленої імунної системи після Чернобильскої катастрофи тут цілком можна проводити випробування біологічної зброї – або ж використовувати її як плацдарм для терористичних акцій. Тому у книгах, які вже написані – а на сьогодні їх десять, йде праця над одинадцятою, – цим питанням приділяється особлива увага. Кожному виду зброї, що міг би застосовуватися на нашій території, або використати Україну як плацдарм для підготовки і проведення терористичних акцій, присвячено окрему книгу. Ці книжки – свого роду книжки-попередження, моделювання варіантів чи розробка можливих ситуацій, з якими ми у майбутньому незмінно можемо зіткнутися. Не хочу брати на себе роль Касандри, але речі, про які ми говорили, вже, на жаль, підтверджуються. Не завжди це приємно визнавати, але це так. І хочеться, щоб це розуміло якмога більше людей...

 

- Чому ж для донесення такої важливої (у державному плані!) інформації Ви обрали пригодницький жанр? Чи не доцільніше й не ефективніше було б викласти таку інформацію у наукових монографіях чи аналітичних записках Уряду?

 

- Даруйте, але тих, кого потрібно, ми завчасно інформуємо у різний спосіб. Але на жаль, ще багато чиновників навіть не розуміють, про що йдеться мова, або не можуть прийняти відповідні рішення. Численні речі, про які читають вузькі спеціалісти, так і залишаються у вузьких колах. Широкі верстви населення про це ніяк не можуть дізнатися. Художню літературу детективного жанра читає значно численніша аудиторія. У книжках серії “Центуріон” показано, що є речі, про які ми хочемо попередити усіх. Дуже складним завданням було подати зібраний матеріал так, щоб він був і цікавим, і пізнавальним, і захоплюючим. Зробити інтерпретацію викладених подій з різних кутів зору. Наскільки це вдалося зробити – судити не авторові. Проте, якщо взяти вузьке коло читачів – вчених або спеціалістів у галузі спецслужб, то, безумовно, ми “обкатали” книгу на них та знайшли порозуміння та зацікавленість потенційних читачів. Нарешті, у книжках серії “Центуріон” зроблена спроба закласти основи того нового мислення та світогляду на основі розробок СІАЦ, яке, на наш погляд, повинно сповідувати населення, що живе на цій території, дати людям напрямок нетрадиційного бачення навколишнього світу, яке кожний може інтерпретувати по-своєму, відповідно до своєї підготовки.

 

- Отже, на кого розраховані книжки серії?

 

- На максимально широке коло читачів: від фахівців до вчених, студентів, співробітників компетентних органів, на всі категорії, які тільки можуть бути. А також усім, кому цікаво вивчати оточуючий нас світ та визначитись, хто ми є такі на планеті Земля, як жити в гармонії з Природою.

 

-  Але ж відома аксіома: той, хто хоче сподобатись усім – не сподобається нікому.

 

- Більшість у даному випадку можна визначити так: це, перш за все, та інтелектуальная частина населення, яка має, як мінімум, вищу освіту і  бажає щось пізнати нове та незвичне.

 

КНИЖНИК РЕВЮ № 08 (89) 2004

 

 
< Пред.   След. >

 16.09.2007 20:59